Звіт про виконання судового рішення є відносно новою формою контролю і застосовується нечасто. Основною причиною цього є неоднакове розуміння судами окремих положень статті 267 КАС України.
Про це ідеться у постанові пленуму Вищого адміністративного суду про огляд практики застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, передає «Закон і Бізнес».
Як зазначили у ВАСУ, на сьогодні КАС України передбачає дві процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням рішень в адміністративних справах – це зобов’язання судом суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (стаття 267 КАС України) та шляхом вирішення і розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби (стаття 181 КАС України).
Перша форма судового контролю є відносно новою і адміністративними судами застосовується нечасто. Основною причиною цього є неоднакове розуміння судами окремих положень статті 267 КАС України.
Відповідно до статті 36 Закону «Про судоустрій і статус суддів» пленум вищого спеціалізованого суду систематизує та забезпечує оприлюднення правових позицій вищого спеціалізованого суду з посиланням на судові рішення, в яких вони були сформульовані.
У Вищому адміністративному суді України здійснено вивчення практики застосування адміністративними судами статті 267 КАС України.
За результатом цієї роботи сформовано огляд правових позицій Вищого адміністративного суду України, наведених у рішеннях суду, у яких вирішено питання застосування тих положень вказаної статті, що викликали певні труднощі у правозастосовній практиці адміністративних судів різних інстанцій.
_03_03.png)
